Тетяна Яблінська

Канікули з Ісусом у церкві «Серця Ісуса і Серця Марії»  м. Долини

            «Де б ми не були, з друзями завжди відчуваємо себе, як вдома», - каже Генрі Драммонд. А ще можна додати: «… з друзями завжди відчуваємо себе, як вдома,  навіть у церкві, особливо, коли моїм другом є Ісус». Саме так могли б сказати учасники духовного табору «Духовна Ватра», які проводили і проводять  свої «Канікули з Ісусом»  при церкві «Серця Ісуса і Серця Марії» м. Долини.

          Цього року такий духовний табір, організований о. Вітольдом Левицьким,незважаючи на різні складнощі та ситуації,  проходить у м. Долина саме при церкві «Серця Ісуса і Серця Марії», де діти живуть, харчуються, відпочивають, моляться, слухають духовні науки, грають ігри, цікаво проводять вечори.

          І заїзд табору ( молодша група 10-13 років)  розпочався 8 липня  та тривав до 17 липня 2014 року. Учасниками даного заїзду були діти з Долини та Долинського району, Тисмениці, Болехова, Стрия, с. Сянки( Турківський р-н, Львівська обл.) ,с. Таурів ( Козлівський р-н, Тернопільська обл.). Всього – 60 учасників.

З усіма дітьми працювали аніматори : Голота Степанія, Голота Надія, Яблінська Ірина, Хома Ольга  та священики. Координатором, або як неформально називали діти « аніматор аніматорів», була Тетяна Яблінська ( автор статті). Керівником , організатором і духовним батьком  та опікуном табору є о. Вітольд Левицький. Своїми молитвами і працею допомагали також  о. Ігор Яблонь  та о. Юрій Фок ( парох з с. Сянки).

              Кожного дня діти та молодь були учасниками Служби Божої, сповідались та приймали Святе Причастя. Духовні науки, які вони отримували, поєднувались з екскурсіями в  краєзнавчо-етнографічний музей «Бойківщина» імені Тетяни та Омеляна Антоновичів, у будинок  «Просвіта», де є музей-криївка Повстанської звитяги , у Гошівський монастир (чоловічий  і жіночий), на  Скелі Довбуша. Здійснювали похід до озера, де не тільки милувались створеною Богом красою природи, але й серед тої природи, розбившись на групи, проводили духовні науки. Щодня в розпорядку була молитва на вервиці за мир в Україні ( перед обідом) та молебень щовечора. Приємно було чути шум та галас дітей біля церкви, коли вони грали ігри, веселились, проводили конкурси.  У нашому таборі діяла «Таборова пошта», де кожен міг писати листи кому захотів, можна було і анонімно, а вечером це зачитувалось, або просто віддавалось в руки адресату, в залежності від позначки на листі. Так діти та молодь шукали і знаходили нових друзів, вивчали їх, ставили одні одним цікаві запитання, побажання.  Інколи це перетворювалось у кумедні жарти та приносило море сміху і організаторам, і учасникам духовного табору.

           Особливо захоплюють учасників табору тематичні вечори, які для них готують аніматори та священики, активну участь, у яких приймають самі діти.          Кожна  вечірня зустріч  має свою особливість. Це може бути вечір-знайомства, де учасники знайомляться та представляють свої команди, за день вони повинні познайомитись з іншими учасниками та розповісти про це на спільній зустрічі. Все це підсилюється іграми, піснями та веселим сміхом;  вечір духовності, під час якого розглядається духовна тема та детально аналізується , підкріплюючи сказане гарними прикладами, духовними сценками з обговоренням та настановами; вечір  перегляду фільму,який обов’язково обговорюється всіма учасниками табору, самі діти та молодь доходять до висновку, чого вчить нас цей фільм, або що хоче сказати нам автор цього фільму ; вечір запитань і відповідей, коли діти та молодь ставлять запитання на духовні теми , чи записують їх на листках, адресуючи їх  до священиків, аніматорів, вихователів, одні до одних, а тоді отримують відповіді, тобто знаходять те, що шукали, тим самим збагачуючись духовно ; вечір-конкурсів, де є і розважальна частина , і навчальна; вечір духовного концерту, коли о. Вітольд Левицький, ансамбль «Діти Світла», а також учасники табору співають пісні про Бога,  інші  учасники насолоджуються співом та слухають науки, доповнює все це прекрасна гра на саксофоні юного маестро, учасника «Української Молоді – Христові» нашої церкви -  Петра Гірника, співання пісень під гітару у дружньому колі,  і все це плавно переходить у танці біля великої Ватри, де діти смажать шпікачки, їдять їх  з великим апетитом, співають та просто радіють.

                Щодня ми проводили ранкові руханки. Відкриття дня в таборі розпочиналось співанням гімну України, постійно лунали заохочення та настанови  молитись за Україну та мир в ній, особливо в такий непростий. Завершували день в таборі духовним гімном «Боже, великий єдиний».

            ІІ заїзд табору( старша група 14-17 років) розпочався 22 липня та триває й досі. Учасниками  табору є молодь з Долини та району, Радехова та Самбора.Всього – 40 учасників. Аніматори, що працюють з таборянами,  як і раніше,  сестри Голота Степанія та Надія, а також  Михайлина  Мацелюх .

         Метою даного табору є наближення дітей до Бога. Ми їм постійно говоримо,  щоб постарались справді провести ці канікули з Ісусом, щоб Ісус був постійно з ними, коли вони моляться, жартують, грають ігри , їдять, переглядають фільми, спілкуються, сумують і веселяться, щоб вони впустили Його до свого життя і відчули,  як Ісус змінює його та наповнює змістом, наповнює Божою Любов’ю. Крім духовного виховання наших дітей та молоді, невід’ємною складової було також і національно-патріотичне виховання їх, бо що посіємо, те пожнемо, таких будемо мати християн і національно-свідомих громадян своєї країни.

               Варто зазначити, що духовні табори формуються  залежно від ревності людей, які бажають подарувати дітям Бога. Це є батьки , вчителі, вихователі, священики чи просто небайдужі люди, яким не  байдуже, куди котиться наше суспільство. Такими людьми є,  наприклад: о. Юрій Фок ( з с. Сянки, Турківський р-н), п. Надія Гарасимчук ( викладач Самбірського педагогічного коледжу), п. Мирослава  Дибайло (вчитель з м. Радехів), п. Ольга Хома ( вчитель, катехит з с. Таурів, Тернопільська обл..) та інших. Таких людей, які справді розуміють важливість виховання дітей і молоді в Божому дусі є не так вже і багато. Інколи ми просто байдужі, а це є початком нашого духовного і суспільного краху.

               Що виховаємо, те будемо й мати. Відповідальність за виховання дітей і формування їхньої духовності несуть  найперше  батьки, які повинні обов’язково над цим задуматись. Бо інколи навіть ті батьки, які вважаються християнами, ходять до церкви та моляться – легковажать даними речами, вважаючи, що якщо є якесь місце відпочинку десь далеко( Одеса, Херсон, Крим чи десь закордоном) чи дуже модне, можливо,  з суперумовами  місце, – то це є найкраще для їхніх дітей. Але ми забуваємо, що світський відпочинковий центр ніколи не може дати того, що дає Ісус Христос в церкві . Програма в таких духовних таборах повністю відрізняються від інших таборів. Інколи хтось каже: «моя дитина вже була в таборі цього літа». То звичайно  дуже добре, але це не є табір духовний .

               Дякуємо Богові за Його ласки та постійну опіку над нами, за те, що постійно оберігає та  провадить нас і дає силу до праці. А також дякуємо всім людям, які допомагають нам  в різний спосіб, працюючи на кухні чи  допомагають у вирішенні різних господарських питань. Хай Господь вас благословить та щедро нагородить, а нам всім дає мудрості, свідомості, доброти, любові та розуміння речей Божих.