Ще в старозавітні часи до Різдва Христового Господь Бог повідомляв людям через пророків про прихід Месії. Про прихід Спасителя можна знайти свідчення у книгах Старого завіту, в яких записано те, про що Бог говорив з людьми через Своїх посланців. Пророки (від грецьк. «профетес» – вісник) – це люди, що наділені особливим даром, які передають людям волю і попередження від самого Бога. Бог говорить з людьми через пророків від давніх-давен і донині. Це дуже аргументовано обґрунтував св. апостол Петро у своєму Другому соборному посланні: «Бо пророцтва ніколи не були з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петр. 1. 21). Отже, через пророків говорив Святий Дух – Третя Божа Особа.
Пророків називають у Святому Письмі такими словами як люди «передбачливі», «Божі», «натхненні Богом», «обрані Богом», «послані Богом», «послані Христом», «виконавці Духа Святого», «натхненні Духом Святим», «яким Бог вклав слово Своє в уста їх», «говорили від Бога», «говорили з владою», що все завбачили щодо пришестя і страждань Христових».
Старозавітні пророки говорили про прихід Месії-Спасителя, долю Церкви Христової та фатум всього світу. Вони говорили про найважливіші обставини земного життя Господа Ісуса Христа та майбуття Церкви Христової. Пророки розказували про появу Предтечі, народження Господа від Діви, місце Його народження, втечу в Єгипет, нищення Вифлеємських немовлят, святе життя і діяльність Месії, зраду Його одним із учнів та засудження на мученицьку смерть на хресті, Його страждання, розп’яття між злодіями, розподіл Його одягу, смерть й чуда під час смерті, поховання між багатими, воскресіння Його з мертвих, вознесіння на небо, розташування праворуч Бога Отця, посилання Святого Духа на апостолів та інших учнів, проповіді апостолів, переконання язичників в хибності їх віри у багатобожжя і поширення Церкви Христової по всій нашій прекрасній планеті, тимчасовий прихід антихриста, другий прихід Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа на землю, воскресіння мертвих, Страшний Суд і вічне Царство Христове. Отже, Господь і Спаситель наш Ісус Христос – це надія наша і надія світу. Про це говорили старозавітні пророки і про це записано в книгах релігійного значення. На жаль, багато хто не читав це або не розумів про що йдеться.
3.1. Одкровення пророка Михея
Ще VІІ століть до Різдва Христового у невеликому юдейському місті Морасфи, неподалік від Євтерополя, що на півдні від Єрусалима, народився пророк Михей, якого називали Морасфитянином. Він був побожною людиною і пророкував майже в ті часи, що й пророк Ісая. У книзі пророка Михея написано: «А ти, Вифлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Іудеї, – із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних. Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів його вернеться до ізраїлевих синів» (Мих. 5. 1–2).
Отже, ще за 700 років до народження Ісуса Христа Михей пророкував, що Владика Месія прийде з Вифлеєму.
3.2. Одкровення пророка Ісаї
В часи Михея в Єрусалимі жив один із найвеличніших пророків Ісая, що був сином Амоса і рідним братом царя юдейського Амасії. У Ісаї було два сини.
Одного разу в Ісаї було бачення. Він побачив Господа, який сидів на престолі у храмі. Зверху стояли Серафими, кожен з яких мав по шість крил. Серафими (від давньоєврейськ. – полум’яний) – це шестикрилі Ангели вищого чину.
Серафими говорили: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Іс. 6. 3). Тоді храм переповнився димом, а Ісая каявся у своїх гріхах. Тоді один Серафим доторкнувся до уст Ісаї та відпустив гріхи його. Потім Ісая почув голос Господа, Який дав доручення Ісаї пророкувати.
За 759 років до Різдва Христового, або в останній рік царювання Озії, Ісая почав пророкувати і пророкування його тривали впродовж 60 років.
Ісая відкрив людям велике знамено і у своїй книзі він сказав: «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7. 14). Еммануїл («з нами Бог») – це єврейське ім’я Господа Ісуса.
Отже, Ісая передбачив непорочне зачаття, себто від Духа Святого, оскільки Син народиться від Діви. Звичайно, у ті часи розум людський не міг ні збагнути ні усвідомити цього пророцтва, але коли через кількасот років народився Господь наш Ісус Христос від Пресвятої Діви Марії, аж тоді підтвердилося, що пророцтво це було словом всемогутнього Бога.
Пророчив Ісая появу Месії, Сина Бога, Який своїми стражданнями врятує наш грішний світ: «І прийде Викупитель Сіонові й тим, хто вернувся із прогріху в Якові, каже Господь.» (Іс. 59. 20). Про це знамените місце із пророка Ісаї, як доказ правильності цього пророцтва, не раз нагадував Ісус Христос в проповідях під час Свого земного життя.
Ісая передбачив також такі важкі часи земного життя Ісуса Христа, коли від Нього відверталися люди, не сприймали Вчення Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа, не розуміючи Його, сумніваючись.
У своїй пророчій книзі Ісая писав: «Він зневажений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, і від якого обличчя ховали, зневажений, і ми не цінували його...» (Іс. 53. 3). Ці слова написані за 700 років до Різдва Христового підтверджуються у Євангелії від Івана: «До своїх Він прибув,— та свої відцурались Його.» (Ів. 1. 11).
Дуже ретельно змалював Ісая розп’яття Ісуса Христа разом з грішниками, злочинцями: «...на смерть віддав душу Свою, й із злочинцями був порахований...» (Іс. 53. 12). Адже, справді, як описує св. євангеліст Матвій разом із Ісусом Христом були розп’яті два розбійники – один праворуч, а другий ліворуч від Ісуса Христа (Мт. 27. 38).
Великий пророк Ісая закінчив своє життя мученицькою смертю. За велінням царя Манасії його уклали між кедровими дошками і перепиляли дерев’яною пилою за те, що він буцімто плямував царський двір.
Отже, як чітко, ясно, зрозуміло і передбачливо змалював Ісая майбуття – прихід Месії, Спасителя через 7,5 століть на Ізраїльську землю обітницю.
3.3. Одкровення пророка Захарії
За часів глибокої давнини щойно висохла земля після всесвітнього потопу в Сінарській долині було побудоване місто Вавилон. Приблизно між 2240 і 2050 роками до н.е. Вавилонське царство захопили ассирійці й довго знущалися над народом Вавилонським. Врешті-решт не витримали пригнічені вавилонці й залишили Вавилон. Приблизно 400 км північніше від Персидської затоки (нині це територія сучасного Іраку) вавилонці заснували нове місто і дали йому стару назву – Вавилон. Так на новому місці відродилося Вавилонське царство. Пізніше перси таки знищили й це, відроджене Вавилонське царство.
Як відомо, в новому Вавилоні у полоні було багато євреїв. Персидський цар Кір у 536 році до Різдва Христового видав декрет і дозволив євреям повернутися з Вавилонського полону на батьківщину. Він повернув також вигнанцям награбовані речі з Єрусалимського храму, які загарбав Навуходоносор при захопленні Єрусалиму.
За роки перебування євреїв у Вавилонському полоні у священицькому роді народився Захарія – унікальний і геніальний пророк того часу. У Святому Писанні Захарію називають сином Варахії, сином Ади. Жив Захарія в VІ – V столітті до Різдва Христового. Пророкувати він почав на другий рік царювання Дарія. Після повернення з полону Захарія тісно співпрацював і пророкував разом із пророком Огеєм в Юдеї або Єрусалимі.
Пророцтва Захарії описані в його книзі. Ще за 500 років до Різдва Христового Захарія так писав про вхід Господа в Єрусалим на віслюкові: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде (урочисто йде – В.М.), справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослові, й на молодім віслюкові, сині ослиці» (Зах. 9. 9).
Як барвисто і достеменно змалював пророк Захарія Тріумфальний вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Окрім цього, Захарія писав також, що Господа зрадять за 30 срібняків і що ці гроші будуть використані для купівлі землі у горщечника. Він писав, що під час розп’яття буде затемнення сонця, що у ребра Господа штирхнуть списом стражника, що учні Месії розсіються по різних країнах. Таких ретельних і детальних описань, як у Захарії, немає ні у одного пророка.
Помер Захарія у глибокій старості. Він похований поблизу Єрусалиму неподалік від могили пророка Огея.
3.4. Діяння Єздри і пророцтва царя Давида
Серед вавилонських полонених був єврейський священик і вчений Єздра. Він походив по прямій лінії з роду Аронового. Після повернення основної маси євреїв з Вавилонського полону Єздра не відправився в Єрусалим, а залишився на місці, бо хотів допомагати там своїм співвітчизникам. Вже на схилі літ до Єздри дійшли чутки, що на його Батьківщині – в Юдеї – дуже повільно відновлюється Соломонів храм, що там порушуються традиції предків: частішають змішані шлюби євреїв з неєвреями, зашаталися релігійні устої. Це дуже збентежило Єздру і він – великий Раввин (Учитель, Рабин), – який вдосконалив єврейську абетку, склав кінцевий варіант канону Біблії та наблизив її текст до зрозумілої народної мови, відправився в Юдею.
Єздра разом із багатьма переселенцями прибув у Єрусалим, в свою рідну Юдею. З собою він привіз коштовності для храму. В Єрусалимі Єздра побачив, що для будівництва Соломонового храму не вистачає навіть каміння, немає священників, які могли б проводити Богослужіння. Єздра зібрав у Єрусалимі й по всій країні 220 левітів, що дозволило відновити молебні. Великий вчений, раввин Єздра багато разів виступав перед народом і користувався великим авторитетом серед юдеїв.
Одного разу під час публічного виступу перед народом старенький Єздра свідомо впав на підлогу храму, де він виступав, і розірвав на собі одежу в знак суму і відчаю за свій народ. Потім Єздра встав з підлоги і закликав свій народ покаятися та очиститися від гріхів. Він закликав впродовж року розірвати всі шлюби євреїв з іновірцями, щоб досягти кровного і релігійного єднання юдейського народу.
Історики вважають, що цей заклик щодо розірвання шлюбів з іновірцями був непоправною помилкою Єздри, бо у багатьох сім’ях почалися численні криваві чвари і розбрати. Адже навіть Богом обраний для єврейського народу Мойсей і той був одружений не на єврейці. Говорячи про раввина Єздру, не можна не відмітити, що він був родоначальником тих фарисеїв-книжників, з якими потім все земне життя боровся Ісус Христос.
Однією із вагомих заслуг Єздри було те, що упорядковуючи Біблію, Єздра зібрав докупи в одну книгу 150 псалмів. Слово «псалом» походить з грецької мови і означає «співаю». Єврейською мовою це звучить «мізмор» – спів з музикою на струнному інструменті псалтир.
Отже, в старозавітній частині Біблії зібрано 150 псалмів. Гадають, що десь з половину псалмів написав цар Давид, який був також поетом і музикантом. Авторство деяких псалмів належить великому пророку і законодавцю єврейської давнини Мойсею, який народився в Єгипті у 1570 році до Різдва Христового. Псалми писав й надзвичайно мудрий ізраїльський цар Соломон, що народився в 1033 році до Різдва Христового і був сином Давида від його дружини Вірсавії. Деякі псалми належать й іншим видатним людям далекої давнини – Асафу, Єману, Єфаму, знаменитим співакам у часи Давида – левітам, синам Коревим.
Так от у сорок першому псалмі Давидовому, написаному за 1000 років до Різдва Христового, мова йде про зраду приятеля: «Навіть приятель мій, на якого надіявся я, котрий мій хліб споживав, але підняв на мене п’яту» (Пс. 41. 10 – 11). Так і сталося. Юда Іскаріотський, один із дванадцяти апостолів, пішов до первосвящеників, щоб зрадити свого Вчителя, Спасителя, Месію – Господа Бога нашого Ісуса Христа.
Псалом Давидів 22 – є пророцтвом про муки Ісуса Христа та Його славу. Він був відомий людям ще за тисячоліття до Різдва Христового. Давид так описує страждання Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа під час розп’яття на хресті: «Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої... Вони ділять для себе одежу мою...». (Пс. 22. 17, 19).
І це пророцтво збулося з найдрібнішими деталями, про що описують св. євангелісти (див. Ів. 20. 27).
У золотій пісні Давидовій (псалом 16) є передбачення воскресіння і вознесіння Ісуса Христа. Він пише:
– Бо ти не опустиш моєї душі до шеолу (пекла – В.М.), не попустиш своєму святому побачити тління! Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй! (Пс. 16. 10 – 11).
Це означає, що після смерті душа Ісуса не буде у пеклі («шеолі»), тіло його не розкладеться, не зіпсується, а вознесеться на небо і буде по правиці від Бога Отця, себто по правій стороні від Бога Отця.
Підтвердженням вознесіння є псалом Давидів 68, де передбачається «Ти піднявся на висоту...» (Пс. 68. 19).
Ісус, безперечно, знав і вірив у Святе Писання. За час перебування Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа на землі Він не раз цитував тексти, більше аніж 22 книг, Старого завіту.
† † †
